Авторський збірник диктантів

Від упорядника

     Збірник розрахований на використання в навчальному процесі  вчителями української мови, а також учнями загальноосвітніх шкіл. У підібраних текстах обґрунтовано представлені типові орфограми, пунктограми, стилістика. Окрім того, зміст текстів забезпечує емоційне сприймання краєзнавчого та народознавчого спрямування.
Мета видання: допомогти учням та вчителям у підготовці до державної підсумкової атестації з української мови; визначити рівень орфографічної та пунктуаційної грамотності учнів;   прививати любов, повагу до рідного краю та бажання пізнавати його і передавати знання прийдешнім поколінням.    Адже «рідний край» –  поняття багатогранне. Воно включає й калину біля рідного обійстя, де вперше людина побачила світ, своє село і рідне місто, свою область і суверенну Україну. Хіба не співзвучні нашому часові слова видатного уродженця Житомирщини Івана Огієнка: «Народ, що легко кидає своє і пристає до чужого, ніколи сильним не буде»?

       Актуально звучать з цього приводу слова нашого земляка, поета-академіка     Максима Рильського, який застерігав: «Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. Хто не шанує видатних людей свого народу, той сам не годен пошани». Але, на превеликий жаль, Україна має таку долю, таку складну історію, що ми, українці,  протягом  багатьох  десятиліть забували,  хто ми є, яких батьків ми діти, яке наше коріння… То ж не дивно, що  виросли цілі покоління манкуртів, людей без пам’яті й роду. Де нам взяти  євшан-зілля, отого символу пам’яті  рідної землі, своєрідного закодованого паролю українців, що допоможе нам повернути пам'ять, повернути гордість, повернути славу козацького роду?!!!  А відповідь проста: євшан-зілля у кожному із нас, у бажанні пізнати, пам’ятати, плекати, у бажанні бути українцем не за місцем проживання, а за покликом серця! Тому ми повинні  знати

історію свого рідного краю, імена людей, які творили цю історію, і не лише знати, а й передавати ці знання своїм дітям, тим, хто після нас топтатиме прохолодний спориш біля батьківського обійстя…

   Диктант оцінюється однією оцінкою на основі таких вимог: орфографічні та пунктуаційні помилки оцінюються однаково; виправляються, але не враховуються такі орфографічні й пунктуаційні помилки:

1) на правила, які не містить шкільна програма;

2) на ще не вивчені правила;

3) у словах з написаннями, що не перевіряються, над якими не проводилась спеціальна робота;

4) у передачі так званої авторської пунктуації; повторювані  помилки (помилка у тому ж слові, яке повторюється у диктанті кілька разів), вважаються однією помилкою; однотипні помилки (на те саме правило), але в різних словах вважаються різними помилками; розрізняють грубі й негрубі помилки; зокрема, до негрубих відносяться такі:

 1) у винятках з усіх правил;  2) у написанні великої букви в складних власних найменуваннях; 3) у випадках написання разом і окремо префіксів у прислівниках, утворених від іменників з прийменниками; 4) у випадках, коли замість одного знаку поставлений інший;  5) у випадках, що вимагають розрізнення не і ні (у сполученнях не хто інший, як....; ніхто інший не...; ніщо інше не...); 6) у пропуску одного із сполучуваних розділових знаків або в порушенні їх послідовності;  7) у заміні українських букв російськими; п’ять виправлень (неправильне написання на правильне) прирівнюються до однієї помилки. 

                    Нормативи оцінювання диктанту:

Бали	Кількість помилок	Бали	Кількість помилок
1	15-16 ібільше	7	4
2	13-14	8	3
3	11-12	9	1+1 (негруба)
4	9-10	10	1
5	7-8	11	1 (негруба)
6	5-6	12	-

Люби і знай свій рідний край

   Людина народжується і живе в географічному середовищі, в якому розміщується людське суспільство. Саме це і формує людину як суспільну  істоту, виховує її як громадянина і патріота своєї землі, свого рідного краю. Тому з перших днів вона з молоком матері  усвідомлює природу, яка дала їй життя. Людина не може  бути байдужою до своїх коренів, бо вона  творець історії, продовжувач її вічного буття. Тому вона повинна любити не тільки поле, ліс, річку, пагорби, блакитне небо і ясне сонце, а й повинна знати і пам'ятати історію  до її появи на світ, ясно усвідомлювати, що було колись із природою, яка її оточує, знати події людського буття, берегти їх і передавати наступним поколінням.

     Нехай девізом для всіх буде гасло: "Люби та знай свій рідний край". Бережи його, гордись ним та примножуй його славу, продовжуй традиції поколінь (За В.Надводнюком;  131 слово).

 О – ненаголошені голосні; правопис –ться в кінці   дієслів;префікс роз-, при-, пере-; не з    дієсловами, іменниками; подовження приголосних; апостроф; вживання ь.

 П – кома в складному реченні; однорідні члени речення; розділові знаки при прямій мові.

Географічне положення Романівського району

    Романівський район знаходиться на південно-західній околиці Житомирської області. Розташований на межі Полісся та Лісостепу. На заході наша місцевість межує з Полонським районом  Хмельницької області,  на півночі – з Баранівським та Червоноармійським районами Житомирської області, на сході – з  Житомирським районом, а на півдні – з  Чуднівським та Любарським районами нашої  області.

   В минулому це дві волості – Романівська та Миропільська Новоград-Волинського повіту Великої Волині, адміністративний центр якої знаходився в місті  Житомир.

   Геологічна будова і рельєф сформувалися протягом тривалої геологічної історії. Поверхня рівнинна, одноманітна, злегка горбиста. Середня висота місцевості – 250-300 метрів над рівнем моря. Найвища точка місцевості знаходиться поблизу села  Печанівка. Поверхня представлена Придніпровською височиною, в основі якої залягає Український кристалічний щит, його породи виходять на поверхню по долинах рік Тетерів та Случ.

     Вододільні простори зайняті піщаними відкладами річкового та льодовикового походження. В межах району є ряд реліктових долин між річками Случ і Тетерів, тут простежується проходження льодовика під час великого зледеніння землі та наслідки його танення.Більшість населених пунктів у нашій місцевості виникли на схилах цих долин. Рельєф служив захистом людині від ворогів та звірів, він годував людину, був шляхом сполучення (За В.Надводнюком; 166 слів).

О – складні слова; правопис ться- в кінці дієслів; велика буква у власних назвах; подовження приголосних; вживання ь; префікси с-, при-; ненаголошені голосні; написання числівників; сполучення йо та ьо.                П – кома у складному реченні; тире у неповному реченні; відокремлені члени речення; однорідні члени речення.

Клімат

     Клімат  Романівщини помірно-континентальний. Район розміщений на північ від барометричної осі високого тиску, тому тут переважають північно-західні вітри. Взимку морози можуть сягати 35°, а влітку шкала термометра піднімається до  38° тепла. Середня тривалість періоду без морозу 160-165 днів.

     Перші осінні заморозки проявляються в першій декаді жовтня. Весняні приморозки закінчуються в кінці квітня.

   Опадами місцевість забезпечена добре. Найбільша кількість опадів буває влітку. Перехід від одного сезону до іншого відбувається поступово. Характерною особливістю весняного періоду є інтенсивне зростання температур. Літо - найдовша пора року, зазвичай воно не спекотне. Осінь тепла, порівняно суха. Зима м'яка, з частими відлигами і потепліннями, сніговий покрив не постійний.

   Наша місцевість має сприятливі умови для землеробства, і це мало вирішальне значення для його швидкого  заселення і зростання кількості населення (За В.Надводнюком;  127 слів).

О – велика буква у власних назвах; складні слова; правопис прислівників; вживання ь; подовжені приголосні;     правопис –ться в кінці дієслів; ненаголошені голосні; префікс при-, пере-, від-; найвищий ступінь прикметників; не з прикметниками; апостроф.

П – кома в складному реченні; однорідні члени речення; тире між підметом і присудком.

Водні ресурси

   Романівщина  багата на водні ресурси:  ними в районі зайнято 939 га. Долини річок то звужені, то розширені, на окремих ділянках береги скелясті, каньйоноподібні. Річки пологі, не глибокі і не широкі. Район перетинають найбільші річки: Тетерів, притока Дніпра,  та Случ, притока Горині, які разом з малими річками Лісною, Лисявою, Чоботівкою, Козаркою, Кам'янкою, Гнилушкою та струмками Виспою, Підлісною та  Грабелькою входять до водозбору Дніпра-Славутича.

    Після знищення стародавнього поселення Колуково уцілілі жителі пішли у верхів'я річки Лісної, заболоченої численними струмками та болотами, вкритими густими лісами. Нині серед них функціонують лише річки  Лісна та Підлісна. Інші 8 не тільки втратили назви, а навіть і воду. Вона в них буває періодично під час дощів і танення снігів. Документи свідчать  про річку Лисяву, але  зараз це струмок, що тече до села Врублівки і в періоди сильної спеки в багатьох місцях пересихає.

      В давнину в районі Романова було багато заболочених місць, в яких нерідко тонули коні і корови. Тепер низини або висохли, або стали ставками і водоймищами після того, як з них вибрали торф (За В.Надводнюком;  168 слів).

О – префікси роз-, при-, під-, пере-; ненаголошені голосні; складні слова; не з прикметниками; сполучення йо та ьо; вживання ь; велика буква у власних назвах; апостроф; прикладка; подовження приголосних.

П – двокрапка у безсполучниковому реченні; кома в складному реченні; однорідні члени речення; кома при відокремлених членах речення.

Рослинний і тваринний світ

    Рівнинний рельєф, вологий клімат, заболоченість, дерново-підзолисті і чорноземні ґрунти – всі ці фактори зумовили характер рослинного покрову нашої місцевості. Більша частина нашого району  знаходиться в зоні мішаних лісів, південна – в  лісостепу. В минулому майже вся територія була вкрита лісом, тепер ліси займають біля 33% всієї площі.

    Найбільш поширені в лісах такі дерева: сосна, дуб, липа, клен, осика, вільха, модрина, ялина. Досить поширеними є чагарники: ліщина, калина,  шипшина; багаті романівські ліси і на трав'яні лікарські рослини, ягоди та гриби.

   Степів у природному вигляді майже  не збереглося, вони розорані і засіяні, а  в занижених ділянках  розташовані луки, часто зарослі багаторічними  травами.

   Тваринний світ різноманітний. У північній лісовій частині нараховується понад 60, у лісостеповій понад 50 видів і підвидів ссавців. У лісах живуть лосі, олені, дикі свині, кози, лисиці, зайці, білки, бобри, ондатри.

   У районі понад 250 видів і підвидів птахів, а в лісостеповій – понад 300. Серед тваринного світу багато рептилій – гадюки, ящірки, амфібії, жаби. З птахів зустрічаються  дикі качки, куріпки, рябчики, фазани, голуби, жайворонки, ібіси, синички, дятли та лелеки (За В.Надводнюком;  168 слів).

О – подвоєння приголосних; вживання ь; префікси роз-, під-; складні слова; ненаголошені голосні; найвищий ступінь прикметників; велика буква у власних назвах; апостроф; не з дієсловами; складні слова; правопис –ться в кінці дієслів; правопис числівників.                                                                        
П - однорідні члени речення; узагальнювальне слово при однорідних членах речення; кома у складному реченні; тире в неповному реченні; крапка з комою у безсполучниковому реченні. 

Найдавніші поселення

  Сучасну територію Романівського району   почали заселяти  в часи палеоліту.  На той час люди вже вміли робити знаряддя праці з кременю, шити одяг і будувати наземні житла. Це дало  змогу жити в холодну пору року і в нашій місцевості. Основним заняттям було колективне полювання, збиральництво і рибальство, селились переважно на берегах річок.

    Більш удосконалені кам'яні знаряддя  праці стають поширеними в епоху неоліту, коли людина перейшла до скотарства і мотичного землеробства. Людина одомашнює диких тварин: свиню, бика, козу, вівцю, коня. Від глиняного посуду переходить до обробки металів. Це були племена Трипільської культури, що жили родовими общинами. На ці ж землі проникали кочові скіфські племена, наступали сармати, алани, гуни, авари, які мали тимчасові або постійні об'єднання.

  Територія, яку займає Житомирська область і наш район зокрема, своїми археологічними знахідками свідчить про густе заселення земель із найдавніших часів: біля села Колодяжного знайдено стоянку періоду палеоліту, а поблизу Гордіївки, Каменя, Ясногорода та  Борятина – залишки поселення Трипільської культури. Курганні поховання виявлено на берегах поблизу Мирополя, Корчівки, Межирічки. Професор І.С.Винокур поблизу станції Разіне виявив і дослідив 9 поселень Черняхівської культури II-V століття нашої ери (За В.Надводнюком;  177 слів).

О – ненаголошені голосні; подовжені приголосні; вживання ь; префікси пере-, з-, роз-; складні слова; велика буква у власних назвах; апостроф; найвищий ступінь прикметників.

П – однорідні члени речення; тире в безсполучниковому реченні; кома у складному реченні; узагальню вальне слово при однорідних членах речення.

Древляни

    На північ від річки Тетерева в басейні річок Уж, Уборть та Случ жило плем'я древлян та їх предків.

    На основі переказів і церковних літописів  можна стверджувати, що поселення часів палеоліту переросло в село Колуково. Воно було добре захищене річкою, яром та болотом з трьох сторін і оточене лісами. Конкретних відомостей про древлян Колуково ми не маємо. Але вони пройшли той же шлях, що його пройшли всі древляни в складі Київської землі.  Якщо спочатку основна роль в господарстві була за полюванням, рибальством і бортництвом, то пізніше  важливішим стає землеробство. З малопродуктивного мотичного землеробства древляни переходять до орного. На облюбованій ділянці взимку підсікалися дерева, які потім викорчовувалися і спалювалися.

    В лісостеповій зоні землю обробляли оранкою. Застосування залізних знарядь праці і робочих тварин значно полегшило землеробство і збільшило земельну площу і врожайність. Значного розвитку набуло тваринництво, особливо великої рогатої худоби, свиней, кіз, овець, коней.

  Також прогресувало залізорудне ремесло, бо древлянська земля багата на болотні руди, які плавились в сиродутних горнах на дров’яному вугіллі при температурі 700-800°. З поліської глини виробляли різноманітні гончарні вироби, широко розвивався обробіток деревини (За В.Надводнюком;  175 слів).

О – складні слова; велика буква у власних назвах; ненаголошені голосні; апостроф; префікси пере-, с-, під-; сполучення йо та ьо; велика буква у власних назвах; не з дієсловами; вживання ь; написанні прислівників; подвоєння приголосних; написання числівників.      П – однорідні члени речення; кома у складному реченні; кома при відокремлених членах речення.

Оборонна смуга

    Численні племена степових кочівників, які своїм примітивним господарством не могли забезпечити себе, хвиля за хвилею йшли на землеробські землі для грабежу, для завоювання і підкорення собі цих земель. Це були скіфи, сармати, готи, гуни, авари, хозари, берендеї, тюрки, печеніги, половці, татаро-монголи та інші. В ході цієї боротьби наші пращури змушені були залишити  Причорноморську степову частину і відступити з степу під захист річок і лісів, створивши в прикордонній частині небачену оборонну смугу, так звані Змієві вали. В дійсності такі вали-насипи на Житомирщині доходять майже до нашого району, до річки Случ, по обривистих берегах якої, як продовження оборонної системи, побудовані укріплені фортеці Деревич, Чорторія, Губнн, Мікулін, Полонне, а в нашій місцевості це Колодяжен і Кам'янець – частинка сучасного Мирополя. Ці земляні вали, що сягають 16 метрів у висоту, проходять через простори України аж до Молдавії. 

     Ціною власного життя захисники фортеці нерідко затримували ворога, виграючи час для збору і приходу основних слов'янських сил, Є свідчення, правда пізнішого часу, що Колодяжне не раз було спалене, але відбудовувалось і відроджувалось, продовжувало стояти на захисті руської землі (За В.Надводнюком; 169 слів).

О – подвоєння приголосних; ненаголошені голосні; префікси під-, з, с- від-, при- ; велика буква; складні слова; вживання ь; не з прикметниками, прислівниками, числівниками; написання прикладки; сполучення йо та ьо; написання числівників; апостроф.

П – кома у складному реченні; однорідні члени речення; кома при відокремлених членах речення; тире між підметом і присудком.

Топоніміка

   За висловом академіка М.Надєждіна: "Земля - не тільки місце життя людини, воно є книгою, де історія людства записується в географічних найменуваннях, доносячи до нас і передаючи далі різні часи життя нашого народу".

     Для поліщуків ліс був захисником і годувальником. В його хащах вони були в безпеці від численних ворожих набігів кочівників. Свій життєвий простір люди знали добре, розумілися на якостях дерев, на честь них називали місцевість,  населені пункти. Так  в нашому краї з’явилися  назви: Вільха,  Прутівка, Ольшанка, Соснина, Дубина, Березина.

     Займаючись мисливством, людина придивлялась до тварин і птахів, підмічала місця, де вони водилися, звідси назви: Соболівка, Лебеді, Тетерів, Білка, Голубин.

     Річка Случ одержала таку назву тому, що вона збирає на своєму шляху понад 100 приток. Назва населеного пункту Вила пішла від того, що водяні простори на цій території мали форму двозубих вил. За сині очі своїх лісових озер поселення одержало назву Синява, а за розміщення на чистому піщаному березі, ясному від рослинності, інше місце стали назвали Ясногородом; Жовтий Брід отримав свою назву за жорсткий глеюватий пісок на березі, а село в долині двох річок стало Межирічкою. Степок отримав свою назву тому, що розміщений на рівному сухому місці, а Залужне – на зволожених, порослих буйними травами і болотяними рослинами місцях (За В.Надводнюком; 190 слів).

О – ненаголошені голосні; подовження приголосних; правопис –ться в кінці дієслів; велика буква у власних назвах; не з іменниками; префікси пере-, при-, під-, роз- ; вживання ь; складні слова; чергування приголосних.  П – однорідні члени речення;  відокремлені члени речення; узагальню вальне слово при однорідних членах речення; кома у складному реченні; тире  в неповному реченні.

Промисли

   З давніх-давен у нашій місцевості були розвинені найрізноманітніші промисли, тобто переробка місцевих сировинних матеріалів. Одним з найдавніших занять було бортництво – збирання і переробка меду диких бджіл. Найбільше бортних дерев було в липових лісах. Ще одним розповсюдженим у наших краях промислом був гончарний. У Романові на правому березі річки Лісної поблизу старого кладовища ще й зараз беруть глину, досить поширеним  було добування болотної руди і виплавляння з неї заліза. Паливом для рудень був ліс, а самі вони являли собою примітивні печі з переважно ручними ковальськими міхами, тому перенесення їх до багатшого джерела сировини не потребувало особливих затрат.

   Досить характерним промислом можна вважати виробництво поташу, який широко застосовувався у миловарінні та виготовленні якісного скла. Його добували з дерев'яного попелу шляхом прожарювання у великих залізних горшках. А от варка скла з використанням поташу, піску, дешевого палива була поширена не лише в Романові, а й Старочуднівській Гуті. До речі, село зберегло свою красномовну назву навіть після припинення виробництва.  На околицях Романова розміщувалися лісопилки, названі Тортак, та майдани,  де добувалась селітра. У Мирополі та Карвинівці працювали папірні, а Гвіздярня славилася виробництвом березових гвіздків для взуття (За В.Надводнюком; 168 слів).

О – складні слова; найвищий ступінь порівняння прикметників; префікси пере-, роз-; подвоєння приголосних; чергування приголосних; подовження приголосних; ненаголошені голосні;  велика буква у власних назвах; написання часток; вживання ь; не з дієсловами; сполучення йо та апостроф.                                                                                                        П – відокремлені члени речення; тире між підметом та присудком; кома у складному реченні; однорідні члени речення; вставні слова.

Пилипони

   Цікаву історію має населений пункт Пилипо-Кошара. Мешканці-росіяни з'явилися тут після того, як у 1654-1655 роках московський патріарх Нікон здійснив церковну реформу, приводячи церковні обряди у відповідність із грецькими. Розкольники-старообрядці, прихильники усталених обрядів, рішуче захищали давно існуючі церковні звичаї і порядки та для їх збереження утворювали окремі поселення замкнутого типу. На бік старообрядців стали переходити кріпаки, стрільці, козаки. Тому по відношенню до протестантів почалися жорстокі переслідування.

    Щоб уникнути розправи, розкольники-старообрядці стали втікати в безпечні місця, в тому числі й на Україну. Тут їх називали пилипонани . А якщо врахувати ще й характер забудови поселення, стає зрозумілою назва Пилипо-Кошара, котра існує й понині.

    З початку ХІХ століття у селі діє дерев’яна парафіяльна церква, яка збереглася до початку ХХІ століття, а на її місці за кошти меценатів-вихідців із села зі збереженням архітектурних форм було збудовано нове приміщення (За О.Кондратюком; 140 слів).

О – велика буква у власних назвах; ненаголошені голосні; прикладка; написання числівників; префікси з-, при-, від-, пере-, без- ; вживання ь; подовження приголосних; складні слова; написання прислівників.

П – кома у складному реченні; відокремлені члени речення; однорідні члени речення.

Родина Ілінських

       Славну історію має древній Романів, однак найбільш славетний її період пов’язаний з родиною Ілінських, відомою далеко за межами не лише нашого краю, а й України. З цілого ряду причин дослідити історію цього знатного роду надзвичайно важко.                                                                               Багатющий архів Ілінських зберігався в Романівському палаці і був знищений під час пожежі в 1877 році, а література, присвячена даній родині, знаходиться  в Польщі. Рід Ілінських походить від роду Гижицьких з Мазовії і вперше згадується в другій половині ХІV століття. Ілінські отримали дворянство в 1378 році, а також мали власний сімейний герб. Першим відомим представником Ілінських на Волині був Олександр, син Яна, який народився в 1639 р. Його внук Казимір був дідичем Романова, а в 1701 році отримав староство Ніжинське, протягом трьох років утримував власним коштом фортецю в Білій Церкві, виплачував грошове утримання гарнізону, за що сейм висловив йому щиру подяку та виплатив 231156 злотих. Дружина Казиміра – Франчешка, народила синів Яна Каетана, Яна Бенедикта, Міхала, Станіслава, Яна Непомуцена.  Майбутній господар Романова – Ян Каетан Ілінський, народився 17 липня 1731 року і був хрещений в Дубно, де й донині зберігається його метрика (За О.Кондратюком; 176 слів).

О – велика буква у власних назвах; ; найвищий ступінь порівняння прикметників; апостроф; вживання ь; не з прикметниками; префікси при-, з-, ; сполучення йо та ьо; правопис –ться в кінці дієслів, написання прислівників, числівників; подовження приголосних.

П – кома у складному реченні; відокремлені члени речення; тире у неповному реченні.

Помешкання родини Ілінських

  Вперше Романів як місце помешкання своєї родини  вибрав Ян Каетан Ілінський. У 50-х роках XVIII ст.  поміж сучасним парком та цвинтарем граф збудував палац, а також озеро зі штучним островом –  сучасне урочище Виспа. Нового обличчя здобуває Романів після повернення до нього Юзефа Августа Ілінського, який вирішив перетворити його на “Новий Рим”. До Романівського маєтку в той час відноситься 17152 десятини землі, на якій були розміщені села Козара, Голубин, Врублівка, Шуляйки, Раці, Романівська Осада, Меленці та Войтовці. В 1817 році на прохання Юзефа Августа царським указом Романову було присвоєно статус містечка та запроваджено в ньому ярмаркові дні, що певною мірою сприяло піднесенню його престижу. До батьківського двоповерхового палацу Юзеф Август добудовує третій поверх та два крила, внаслідок чого оновлена споруда набуває П-видної форми. Едвард Хлопіцький, частий гість родини Ілінських, із захопленням згадував, що можна було годинами блукати по чудовим лабіринтам коридорів, салонів, покоїв, сходів, галерей, оранжерей та банкетних залів (За О.Кондратюком; 152 слова).

О – написання прислівників та  числівників; подовження приголосних; велика буква у власних назвах; сполучення йо та ьо; правопис –ться в кінці дієслів; префікси роз-, пере-, від-; ненаголошені голосні; складні слова.

П – кома у складному реченні; відокремлені члени речення; однорідні члени речення.

Романівський парк

   Особливо чудовий вигляд мав парк, розміщений зліва від палацу, який і сьогодні радує око, краса якого не знищена ні варварським ставленням майбутніх поколінь, ні безгосподарністю наших сучасників. В парку було насипано кілька штучних гір, названих Кальваріями, викопано два штучних озера, висаджено незвичні для нашого краю дерева: кримські сосни, туї, кедри. В цьому ж парку за палацом було розташовано приміщення театру та звіринець, в якому мешкало більше двохсот звірів. Попереду палацу було облаштовано чудовий став з островом посередині, які, на щастя,  збереглися до сьогодні.

    Острів Виспа, прикрашений скверами та численними квітниками , особливо вирізнявся своєю красою.  Посередині острова були розміщені незвичні  альтанка зі столиком, лавочки для відпочинку та ряди турецьких кущів. Сквери та алеї, прикрашені мармуровими статуями, рівними стрічками  йшли від центру до краю.  Також біля палацу  було споруджено дві  великих оранжереї, одна в яких  називалася Померанчарня. Від оранжереї до палацу  були розташовані італійські алеї, лабіринти англійських скверів та  надзвичайно гарні сади  (За В.Надводнюком;  150 слів).

О – префікси роз-, з-, при-; ненаголошені голосні; вживання ь;  не з прикметниками; велика буква у власних назвах; написання часток, прислівників; складні слова; подвоєння приголосних.

П – відокремлені члени речення; кома у складному реченні; однорідні члени речення; вставні слова.

Культурне життя Романова

   В містечку Романів  із 70-х років ХVIII ст. по 40-і роки ХІХ ст. справді вирувало культурне життя, яке без перебільшення виводило Романів на рівень найбільш великих і значних культурних центрів не лише Волинської губернії, а й всієї Правобережної України. 

    Перші паростки культурного життя з’являються при Яні Каетані Ілінському. В 60-х роках він засновує в Романові капелу. Скрипалем до цієї капели граф запрошує відомого скрипаля Яна Лензі –  відомого в Європі музиканта та композитора.

    Ян Каетан засновує в Романові театр. Щоправда,  на початку він лише віддалено нагадував театр.  Періодично тут влаштовуються театралізовані дійства. Участь в цих виставах беруть переважно селяни-кріпаки, але нерідко й сам граф. Звичайно, за своїм рівнем ці вистави були швидше аматорськими, ніж професійними. Лише інколи, під час особливо визначних подій, для участі в театральних виставах  запрошувалися професійні актори. В липні 1797 року під  час весілля Людвіги Ілінської та Бартолемея Гижицького  гостям була продемонстрована театральна вистава, в якій поряд з аматорами виступали професійні актори та музиканти  з Польщі та Німеччини.

    Проте, на жаль,  Романів  здебільшого використовується  як місце для проведення полювань та прийому численних знатних гостей (За В.Надводнюком;  175 слів).

О – велика буква у власних назвах; написання числівників та прислівників; подовження приголосних; ненаголошені голосні; префікс пере-; найвищий ступінь прикметників; складні слова; апостроф; подвоєння приголосних.

П – кома у складному реченні; відокремлені члени речення; вставні слова.

Королівська розкіш

    Особливою була любов Ілінських до дзеркал. У новозбудованій фабриці в Петербурзі було виготовлено два величезних  дзеркала. Сподівалися, що дзеркала купить цар. Та Павло, оглянувши їх, сказав, що для нього вони занадто дорогі, але їх, напевне,  купить його друг - сенатор Ілінський, який багатший за царя. Ілінський дійсно купив їх за величезну ціну. Щоб не пошкодити дзеркала, кріпаки несли їх на носилках із Петербурга до Романова.

     У двох  салонах було встановлено 6 триметрових дзеркал, бронзова люстра французької роботи вартістю 1500 червоних золотих, малахітові столи, міфологічні статуї з Михайлівського палацу. Дзеркала були і в  покоях графа, тут же розміщувався посуд  із сербського фарфору, бронзові канделябри,  кришталеві люстри.

      Російська цариця Катерина ІІ була в дружніх стосунках з королевою Франції австрійською принцесою Марією- Антуанеттою. Її подарунки Катерині та речі з Версаля стали закономірним явищем в імператорському домі. Після смерті Катерини ІІ  її син Павло, котрий не любив матір і не хотів, щоб щось нагадувало про неї, подарував своєму другу графу Ілінському  багато речей. Так в романівському палаці з’явилися високої ціни ліжко імператриці, туалетне бюрко, чудові мозаїчні столи, міфологічні статуї, золота карета (За В.Надводнюком; 178 слів).

О – велика буква у власних назвах; складні слова; вживання ь; сполучення йо та ьо; ненаголошені голосні; не з дієсловами; префікс роз-, ; написання числівників; апостроф.

П – кома у складному реченні; відокремлені члени речення; вставні слова; однорідні члени речення.

Чудовий палац

      Географічний словник Польського королівства стверджує: „Давніше в Романові був чудовий палац, який мав понад 100 покоїв».  Гість Романова,  польський хроніст Едвард Хлопіцький, з великим захопленням описав два мозаїчні салони, які були       по-королівськи умебльовані. Один з них був розрахований  на 200 осіб і використовувався для танців і бенкетів. Другий мав форму квадрата і був оздоблений червоною мозаїкою, а тому його називали Червоною залою.

   Серед придбаних Ілінським речей у Франції особливо  вражав розкішшю сервіз із срібла, вартістю 15000 червоних злотих.

   Дивом із див була Золота зала. На одній її стороні були розміщені в два ряди картини, під другою між вікнами стояли малахітові столики. Вражає узорчаста підлога із цінних порід дерев. Стеля була прикрашена багатою ліпниною, з неї спускалися прекрасні кришталеві люстри.  Вся кімната: стіни, рами картин, стеля і люстри –  були позолочені, тому і називали її Золотою залою.

   Перекази розповідають, що Ілінський хотів для оздоблення зали використати золоті монети, але цар не дозволив, бо на монетах був його портрет.

   Третій добудований поверх мав залу довжиною 69 метрів, в якій росли дивовижні квіти і дерева. Зимовий сад слугував для прогулянок в осінньо-зимову пору (За В.Надводнюком; 185 слів).

О – велика буква у власних назвах; вживання ь;  написання прислівників, прийменників, числівників;  подвоєння приголосних; подовження приголосних; сполучення йо та ьо; префікси роз-, при-, пре-, з-, пере- ; ненаголошені голосні.

П – пряма мова; кома у складному реченні; однорідні члени речення; відокремлені члени речення; узагальнювальне слово при однорідних членах речення.

Палацовий костьол

   Була в палаці графів  Ілінських і каплиця, або, як її називали місцеві католики, „палацовий костьол", в якій на богослужіннях мали право бути лише члени графської сім'ї, їх гості, наближені шляхтичі. Якщо допускалась прислуга – це був знак особливої довіри. Відкрита каплиця в 1804 році. Приміщення каплиці мало довжину 46 метрів і  ширину 15 метрів. На її стінах були картини зі священної історії Старого і Нового завітів. У вівтарі – велетенське дзеркало заввишки 6 метрів, вартістю 30000 карбованців. Дзеркало, стеля, канделябри на мармурових колонах були прикрашені бронзовою оправою. Мала каплиця  навіть дар Папи Римського Леона XII.

    Набір одягу та риз для священнослужителів був настільки багатим, що жодна католицька кафедра не могла похвалитись подібним.

   Для обслуги каплиці та  жителів-католиків був побудований костьол поблизу вулиці Німецької (За В.Надводнюком;126 слів).

О – велика буква у власних назвах; вживання ь; сполучення йо та ьо; подовження приголосних; префікси при-, від-; написання числівників, прислівників; ненаголошені голосні; апостроф; не з дієсловами.

П -  кома у складному реченні; відокремлені члени речення; однорідні члени речення; тире між підметом та присудком; тире у неповному реченні.

Таланти Романова

   Славився гостинний Романів Великий і своїми талантами. Граф Ілінський, власник Романова, влаштував у себе театр, балет і два оркестри. У польських архівах є згадка про те, що коли російський імператор Олександр І приїздив у гості в Романів, то при в'їзді його зустрічав з вітальними піснями графський хор з 84 співаків і обидва оркестри. Всі хористи Ілінських пройшли навчання в Римі. В духовому оркестрі грали переважно місцеві хлопці з кріпаків, яких на виступи одягали у фраки. Не дивно, що і зараз населення Романова в пам'ять діяльності їх предків носять „музичні" прізвища: Волтарніст, Смичок, Фагоцист, Співак, Лірник, Бубно тощо.

   Кріпосні таланти Ілінських , як правило, проходили навчання в Італії, Франції . Але були запрошені до Романова і митці з Петербурга, Польщі, Італії, Німеччини, Франції.  Серед артистів були подаровані російським імператором Олександром І 12 балерин-кріпачок. Примою-балериною і чудовою співачкою була кріпосна дівчина з Романова, яку граф віддав у науку в Паризьку консерваторію і звав її Романі; на жаль, її дійсне ім’я загубилося.

   Оркестром керував відомий польський музикант і композитор Добржинський (За В.Надводнюком; 167 слів).

О – велика буква у власних назвах; подвоєння приголосних; вживання ь; ненаголошені голосні; префікси при-, пере-; написання прикладки; написання числівників; подовження приголосних; зміна приголосних при додаванні суфікса –ськ; апостроф.                                                                                            П- відокремлені члени речення; однорідні члени речення; кома у складному реченні; узагальнювальне слово при однорідних членах речення, вставні слова.

Композитор Добржинський

   З появою в Романові Юзефа Августа театр набирає професійного вигляду. У 1801 році для керівництва капелою та оркестрами із Польщі прибуває відомий на той час композитор та музикант-скрипаль Ігнасій Фелікс Добржинський. Він збагатив репертуар балетною музикою, кантатами та релігійними творами.

    За спогадами самого композитора, у Варшаві він познайомився з одним із  найбагатших  на той час жителів Волині графом Ілінським, який запросив його на роботу в Романів директором своєї дворової музики. Містечко Романів, резиденція графа Ілінського, була добре відома в Росії, Польщі та й в інших країнах. Сюди їхали чужоземці: англійці, французи, італійці,  німці, румуни та чехи як до вогнища культури та місця розкоші.

   Отримавши добру платню та прекрасні умови для роботи, Добржинський розкрив весь свій талант як композитор та диригент, довівши оркестр до досконалості. Коли в Романові настали скрутні часи і артисти та музиканти стали залишати його,  Добржинський не зрадив свого друга графа Ілінського і покинув Романів лише після від’їзду графа до Петербурга.  Найбільш вагомі твори композитор написав саме в Романові, та й після від’їзду надсилав сюди твори релігійного та святкового характеру, балети, кантати та полонези (За О.Кондратюком; 180 слів).

О – велика буква у власних назвах; ненаголошені голосні; написання числівників; написання прикладки; префікси пре-, при-, з-, роз-, над-; найвищий ступінь порівняння прикметників; е, и в словах іншомовного походження; не з дієсловами; апостроф.

П – однорідні члени речення; кома у складному реченні; відокремлені члени речення; узагальнювальне слово при однорідних членах речення.

Театр Ілінських

    У 1812 році у Романів з Одеси був запрошений балетмейстер, який керував місцевими танцюристами-кріпаками. Генерал Комаровський, частий відвідувач та гість палацу, був у захваті від краси та багатства костюмів, у яких виступали артисти і був щиро здивований, побачивши тих же людей після концерту в лахмітті.

   В першій половині 1813 року в театрі було поставлено оперу, доповнену балетом. Навесні 1817 року повернулася з навчання в Італії улюблениця графа Юзефа Августа співачка Романі і відразу заспівала ведучі партії в більшості театральних постановок. У 1820 році саме для Романі було поставлено оперу „Дон Жуан”. В 1820 році планувалося поставити оперу Мореловського „Юзеф”, присвячену Ілінському, але вигнання з Росії єзуїтів завадило цьому. Все частіше театр та оркестри виїжджають за межі Романова. В 1811 р. оркестр грав у містечку П’ятка, а в 1815 р. балет та оркестр влаштовували платні концерти в Бердичеві, Житомирі, Кам’янці та Києві. Особливою любов’ю графа Юзефа Августа та популярністю у місцевого населення користувалися релігійні вистави та видовища, які влаштовувалися в дні великих релігійних свят (За О.Кондратюком; 175 слів).

О – написання числівників, прислівників; велика буква у власних назвах; е, и в словах іншомовного походження; ненаголошені голосні; написання прикладок; подовження приголосних; вживання ь; апостроф.

П – кома у складному реченні; відокремлені члени речення; однорідні члени речення.

Інститут для глухонімих дітей

   Не лише розвагам, музиці та театру приділяв увагу Юзеф Август Ілінський. Бажаючи допомогти обездоленим та прагнучи зробити Романів культурним центром округи, граф підтримує ініціативу біскупа Віленського Яна Непомуцена Косаківського про відкриття навчального закладу для глухонімих дітей. В 1806 році Ілінський на власні кошти засновує в Романові перший в тодішній Росії інститут для глухонімих дітей. Директором цього інституту став доктор літератури, фізіології і права, викладач Празького університету професор Ян Францішек Гамберле.

    Вражає, що поряд із загальними предметами у закладі викладалися ще й  мораль, логіка, метафізика, хронологія, статистика, фармацевтика, мистецтвознавство. Для викладання такої кількості навчальних дисциплін з Німеччини, Італії, Франції, Росії та Польщі було запрошено на постійну роботу 29 професорів. На оплату праці професури Ілінський щорічно виділяв із власних коштів 52000 золотих. Для інституту за палацом графа було збудовано окреме приміщення на 36  класних кімнат та дві великих зал (За О.Кондратюком; 142 слова).

О – префікси при-, під-, від- ; велика буква у власних назвах; ненаголошені голосні; подовження приголосних; складні слова; написання числівників, прислівникі; вживання ь; е, и в словах іншомовного походження; зміна приголосних при додаванні суфікса –ськ; подвоєння приголосних у словах іншомовного походження.

П – однорідні члени речення; відокремлені члени речення; кома у складному реченні.

Вулиця Житомирська

   Знаходиться вона на пагорбі, біля підніжжя якого протікає річка Лісна, з іншого боку пагорбу протікає заболочена річка Луковець. Вода, болото і  зарості кущів з трьох боків робили пагорб надійно захищеним від чужих. З четвертого боку  біля широкого плеса води, яке зветься Лебеді, пагорб заріс високими соснами і мав назву Соснина. В цьому місці проходило дві дороги: одна на Ясногород, друга – на Житомир.

   Після монголо-татарської навали розрізнені і незахищені землі захопила Литовська держава. Тепер за користування землею і проживання на ній потрібно було платити державні податки. Хоча і створилася єдина об'єднана держава, захистити своїх жителів від спустошливих ворожих набігів  вона не могла. Щоб їх уберегти, литовські князі уцілілі і відроджені села і волості почали приписувати до адміністративних центрів з метою будівництва укріплених замків, щоб там переховувалися люди краю. Ці укріплені замки і стали збирачами податків серед населення для їх утримання. Романівці приписувалися до Житомирського замку, стали їздити туди на будівництво, здавати  данину, а також ховатися за його стінами в час небезпеки. Можливо, саме тому вони стали називатися "житомирці", тим більше, що поселення, тобто вулиця, стояла по дорозі на Житомир (За В.Надводнюком; 168 слів).

О – подовження приголосних; велика буква у власних назвах; вживання ь; сполучення йо та ьо; складні слова; не з прикметниками, дієсловами, іменниками; подовжені приголосні; префікси с-, при-; апостроф.

П – кома у складному реченні; однорідні члени речення; узагальню вальне слово при однорідних членах речення; вставні слова.

Дмитро Кмита

  Найбільш вірогідно, що схована в хащах мисливських угідь Романівська волость не дуже страждала від татарських навал, жодного документа чи згадки про це на сьогоднішній день немає. Але частими розореннями татарами сусідніх земель вирішив скористатися староста Житомирський Дмитро Кмита, який, віднісши Романів до спустошених земель, випросив Романівську волость у свою власність як плату за вірну службу.

  У 1505 році литовський князь Олександр передав Романів з його орними землями, угіддями та данниками й тягловими людьми у приватне володіння Дмитра Кмита. Пізніше Романівська волость попала в руки князів Острозьких, була приписана до приватного Чуднівського замку.

Все це говорить про те, що Романівська волость з державної стала приватною феодальною власністю. Вільні селяни, які були державними данниками, стали закріпаченими, а сама волость із землі Київської перейшла у землю Волинську (За В.Надводнюком. 134 слова).

О – найвищий ступінь порівняння прикметників; префікси с-, пере-, при-; велика буква у власних назвах; вживання ь; не з дієсловами; подовжені приголосні; написання числівників.

П – кома у складному реченні; відокремлені члени речення; однорідні члени речення.

Виспа

   Ще до будівництва мисливського палацу граф Ян Каетан Ілінський почав розкопувати болотисті береги на руслі невеличкої джерельної річки. Кріпосні селяни вивозили на візках і виносили на носилках землю, насипаючи високі береги і дороги. Розкопана річка була перетворена в два великі ставки. Посередині одного з них був висипаний великий штучний острів. У центрі острова була поставлена альтанка, від якої радіусами до берегів відходили алеї, обсаджені квітами та декоративними кущами. По боках алей стояли білосніжні мармурові статуї. На літографії Тауберта видно маленькі острівці, на яких ростуть пірамідальні тополі. Оточували ставки на всій протяжності греблі липові алеї. Зі сходу острів з'єднувався з набережною  підйомним мостом. Штучні озера і острів стали називати Виспою, мабуть, тому, що висипані вони людськими руками. З боку Німецької вулиці до конюшні, Виспи і палацу була прокладена дорога, обсаджена каштанами, частина яких збережена до цього часу. Від парника-оранжереї до Виспи вела липова алея. Ще дві алеї , обсаджені бузком, дивовижними декоративними кущами вели від вулиці Німецької до Виспи через квітник. Від Німецької вулиці до берега першого ставка був розбитий величезний квітник із дивовижних квітів, котрі графська родина виписувала з різних куточків світу (За В.Надводнюком; 180 слів).

О – ненаголошені голосні; велика буква у власних назвах; префікси роз-, пере-,  ; вживання ь; написання прислівників; складні слова, апостроф.

П – відокремлені члени речення; кома у складному реченні; вставні слова; однорідні члени речення.

Парк

    За проектом архітектора європейської паркової архітектури Кайзера велика ділянка лісу була спланована і перетворена в парк. За головним палацом Ілінських від Виспи починалися три ділянки: фруктовий сад, звіринець та парк, що  створювався за смаками та уподобаннями його власників. Один з Ілінських був ярим послідовником і проповідником католицизму та пристрасним мисливцем, інший – шанувальником музики та балету, третій – художником, прихильником античного мистецтва, а дочка Ядвіга була любителькою кінних прогулянок, захоплювалась агрономією. Видатний західноєвропейський  дизайнер зумів врахувати смаки кожного члена знатного роду і з великого дикого лісу спланував чудовий парк, схожий на Версальський.

   Звіринець, обмежена двометровою огорожею територія, був поділений на великі вольєри, в яких мешкали різні звірі у природному середовищі, подібно до нинішніх зоопарків. Вражала гостей кам'яна оранжерея, у якій  були екзотичні рослини з Африки, Японії, Бразилії. За звіринцем уздовж усього парку розміщувався плодоносний сад. В глибину парку від набережної відходили висипані алеї. Вони були такі широкі, що вільно міг проїхати візок.  По парку були розкидані невеличкі копанки-озера, їх називали "грабарки". Кожне із цих штучних водних плес мало своє призначення і було уподобанням когось із членів родини Ілінських чи знатних гостей (За В.Надводнюком; 180 слів).

О – вживання ь; велика буква у власних назвах; префікси с-, при-; ненаголошені голосні; подовження приголосних; написання складних слів; апостроф; не з прикметниками; написання прикладки.             П – узагальнювальне слово при однорідних членах речення; тире в неповному реченні; кома у складному реченні; відокремлені члени речення.

Улюблені водойми

   У кожного із членів родини Ілінських було своє улюблене  водне плесо. Графиня Ядвіга, наприклад, любила купальну грабарку, котру й назвали Купальня графині. За розповідями, вона начебто мала кам'яну підлогу, вкриту піском, східці і багатий береговий бар'єр.

    Чорна грабарка скопійована з Гатчини – улюбленого маєтку російського імператора Павла І. Роботи виконані за наполяганням Йозефа-Августа Ілінського. Це було його улюблене місце, яке він називав Дзеркальною грабаркою або Гатчинською. Юнацькі роки Йозеф-Август провів у Гатчині  як компаньйон Павла І, то ж до Гатчинського парку був далеко не байдужим. У Гатчині є велике озеро, дно якого вкрито білою глиною – каоліном. Вона виконує роль срібла, а товща води – чистого скла. Таким чином це природне дзеркало, в якому відбивається небо, навколишні дерева, люди, що стоять на березі. Романівське "дзеркало" ґрунтувалось на тіні величезних дубів, які оточували водне плесо. У цьому затемненому місці в дзеркалі води дуже чітко відображалося все довкола.

    У художника графа Ілінського улюбленою була Лісова грабарка – невелике озерце, з одного боку вкрите очеретом, татаринням, пишно квітучими лілеями та барвистими півниками. Це озеро любили дикі водоплавні птахи, тут жили приручені лебеді (За В.Надводнюком; 186 слів).

О – велика буква у власних назвах; вживання ь; ненаголошені голосні; апостроф; написання частки, прикладки; префікси с-, при-; чергування приголосних при додавання суфікса –ськ; не з прикметниками.

П – вставні слова;  кома у складному реченні; однорідні члени речення; відокремлені члени речення.

Примітні місця відпочинку

  Парк Ілінських мав багато примітних місць, які слугували відпочинку господарів та їхніх гостей. Серед них – Кальварії, штучно створені пагорби, висотою 15-20 метрів. Вони розміщувалися недалеко від палацу і головної алеї, на березі купальні графині. Набожний Йозеф Ілінський на одній із Кальварій поставив велику, на повен зріст фігуру Божої Матері з дарчим підписом, в якому вказувався повний титул графа та перераховано, кавалером яких орденів він є. Збереглася літографія, на котрій людина, прихиливши коліно, стоїть перед скульптурою Божої Матері.

  На іншій Кальварії  стояла альтанка, до половини заглиблена в землю. Вечорами в тій альтанці грали музиканти. Приглушена підземеллям музика мала дивне звучання, ніжне і небесне через те, що знаходилася альтанка вище дерев парку, звуки мелодії розносилися дуже  далеко. Оркестр, а часто з ним співаки та співачки, грали завжди увечері, коли господарі і їхні гості прогулювалися.

   Були в Парку й інші місця для розваг та ігор: утаємничені бесідки, мисливські будиночки, цікаві пейзажні види з рослин та дерев, які відповідали найрізноманітнішим смакам та уподобанням. В парку було багато квітів, лісових та болотяних рослин, кущових насаджень. Галявини вкривали лісові ягоди, славився парк і грибними місцями (За В.Надводнюком; 179 слів).

О – велика буква у власних назвах; вживання ь; префікси пре-, при-; не з прислівниками, ; ненаголошені голосні; подовження приголосних; написання прислівників; найвищий ступінь порівняння прикметників.          П – кома у складному реченні; тире в неповному реченні; відокремлені члени речення; узагальнювальне слово при однорідних членах речення; однорідні члени речення.

Німецькі поселення

   Глобальні кризи в економіці Заходу на початку ХІХ століття сприяли переселенню в наш край німців. Першими прибули на Україну сілезькі лісоруби, з 1833 року  почали переселятись ремісники.

   На запрошення власника мануфактур графа Ілінського багато німців поселилося і в Романові. Працювали вони в основному на суконній фабриці та  склозаводі.

    На початку ХХ  століття Ядвига Стецька продала велику ділянку лісу німцю Гоффу, який на купленій землі розпочав будівництво лісопильні, яку місцеві жителі називали  Тортаком. Прибулі німці побудували собі добротні цегляні будинки. Місцева старожителька Н.С.Войтюк згадує: "Будинки німців були накриті жестю або черепицею і пофарбовані в червоний колір, біля будинків були гарні садки і  багато квітів. Був у німців і свій клуб. У вихідні дні вони ставили спектаклі на німецькій мові, танцювали, був у них і свій хор».

    Після столипінської реформи в 1905 році розпочався масовий виїзд німців, що орендували землю, з обжитих місць, так як їм землю не продавали. Доречно зауважити, що німець Кренц, що проживав у Романові ще до війни, у 1943 році на Покрову  спас кількасот романівців, звинувачених у зв’язках із партизанами,  від розстрілу, переконавши гітлерівців у невинності місцевих жителів ( За В.Надводнюком; 180 слів).

О – подовження приголосних; вживання ь; велика буква у власних назвах; написання числівників, прислівників; ненаголошені голосні; префікси пре-, роз-, ; складні слова; не з дієсловами, іменниками; апостроф.

П – кома у складному реченні; пряма мова; відокремлені члени речення.

Освіта

   Велику роль в розвитку освіти в Романові зіграв граф Юзеф Август Ілінський. В 1803 році він підтримав ідею створення в Романові інституту для глухонімих і пожертвував для тієї мети великі кошти, за що був нагороджений російським царем найвищою в ті часи нагородою – орденом Святого Володимира. На проект інституту було виділено 131500 рублів сріблом. Для інституту було збудовано приміщення, в якому було 36 класних кімнат і дві великих зали. На викладацьку роботу з Росії, Італії, Франції, Німеччини, Польщі приїхало в Романів 29 професорів та докторів наук.  Інститут був ліквідований в 1812 році, бо не було належної кількості студентів.

    В 1813 році в Романові за сприяння графа Ілінського був створений новий навчальний заклад – колегіум, де навчалося близько 200 учнів і вивчалися як релігійні, так  і світські науки. Колегіум проіснував до 1820 року

   1823 році граф Ілінський отримав дозвіл на створення в Романові при жіночому монастирі пансіону для багатих шляхтянок, який проіснував  до 1830 року.

    Після смерті Юзефа Августа Ілінського у 1839 році Романів втрачає колишню велич. Занепадає і освіта (За В.Надводнюком; 185 слів).

О – ненаголошені голосні; велика буква у власних назвах; вживання ь; префікси під-, пре- ; подовження приголосних; найвищий ступінь порівняння прикметників; складні слова; написання числівників, прикладок;  подовження приголосних у словах іншомовного походження.

П – кома у складному реченні; однорідні члени речення.

МИСТЕЦТВО КРАСИВЕ ТОДІ,

КОЛИ РОБЛЯТЬ ЙОГО

РУКАМИ І ДУМКАМИ ЧИСТИМИ

Не хлібом єдиним…

  «Не хлібом єдиним живе людина» — ця мудра істина прийшла до нас від наших предків із вікових глибин. Історія людства підтвердила: за  всіх часів при будь-яких соціально-економічних обставинах виживали ті народи, які зберегли свою духовну, а не тільки матеріальну культуру та передали її нащадкам як найціннішу спадщину. Бо саме в ній «закодована» народна пам’ять і душа народу, а народна творчість — це і його світосприйняття, і його національна свідомість. Кожна окрема людина — цілий непізнаний світ, розкрити який у  всій його різноманітності допомагає віддушина в  творчості, віра в свої сили. То ж нехай потяг до прекрасного завжди живе в нас, щоб майбутні покоління мали бажання творити і берегти традиції своїх батьків і прадідів.

    Хай буде щасливий кожен, хто торкнеться до кращих джерел народної творчості, а радість буття і відчуття вічної краси ніколи не полишає нас (За Ю.Градовським; 131 слово).

О – не з іменниками, прикметниками, дієсловами; ненаголошені голосні; написання часток; складні слова; префікси з-, при-, під-; найвищий ступінь порівняння прикметників; подовження приголосних; апостроф; вживання ь; сполучення йо та ьо; написання часток,  заперечних займенників.                                             П – пряма мова; двокрапка у безсполучниковому реченні; кома у складному реченні; однорідні члени речення; тире між підметом та присудком.

Мистецтво Романівщини живе та розвивається

  Малярство, витинанка, вишивка, килимарство, гончарство, різьба… Яке багатогранне традиційне народне мистецтво Житомирського Полісся! Воно, наче дзеркало, відображає багатющу душу поліщука — людини важкої долі, важкої праці. Але й людини, багатої Божим благословенням до Мистецтва.

   З огляду на народне мистецтво можна сказати, що усі його види, які побутували в  різних регіонах України, знаходили на  благодатному ґрунті романівського краю своє відображення. Усі види народного мистецтва тут розвивались, збагачувались, набирали місцевого, поліського колориту.

   Сьогодні величезна спадщина нашого народу дала натхнення для роботи майстрів не  тільки традиційного народного мистецтва, а  й стала поштовхом для народження нових, сучасних видів.

   Сьогодні декоративно-прикладне мистецтво на  Романівщині є, і воно живе та розвивається на  ґрунті кращих художніх традицій національної культури українського народу поліського краю. (За Ю.Кондратюком, 120 слів).

О – вживання ь; подовження приголосних; велика буква у власних назвах; сполучення йо та ьо; ненаголошені голосні; префікси роз-, з; не з прикметниками; складні слова.

П – однорідні члени речення; окличні речення; відокремлені члени речення; кома у складному реченні.

Вишивка – це мова почуттів

   Вишивка  — це мова людських почуттів і думок, вияв творчості, безмежності та витонченості емоцій, один з найбільш розповсюджених прийомів оздоблення тканини, яким захоплюються майстрині-вишивальниці в усіх районах Житомирської області. Вишивка була і є традиційним видом народного мистецтва Романівщини. Відроджують традиції поліської вишивки майстрині   Ніна Ніколюк, Галина Чернюк, Галина Паренюк,  Віра Лісовець. Свої вироби, а це чоловічі та жіночі вишиванки, святкові рушники, жіночі сукні, картини,  прикрашають геометричними та рослинними орнаментами різної техніки.

    Роботи майстрині народної творчості художньої вишивки  Світлани Чепіль вирізняються неперевершеною майстерністю, оригінальністю. Любов до природи, до тендітної квітки стали тим живильним джерелом, яке завжди дає  творчу наснагу майстрині Галині Дмитрієвій.   Яскравістю вишивки приваблюють рушники майстра народної творчості художньої вишивки Юлії Оржеховської, а майстриня Лариса Осипчук відроджує старовинну традицію вишивки бісером у сучасному трактуванні (За Ю.Кондратюком; 123 слова).

О – вживання ь; префікси без-, від-  ; ненаголошені голосні; найвищий ступінь порівняння прикметників; написання прикладок; велика буква у власних назвах; апостроф; подовження приголосних; не з прикметниками.

П – тире між підметом і присудком; однорідні члени речення; відокремлені члени речення; кома у складному реченні.

Кагорта романівських різьбярів

   Задля  відродження та розвитку традиційного народного мистецтва, розкриття творчих здібностей майстрів-аматорів  Житомирський обласний Центр народної творчості з 2009 року започаткував проведення у місті Житомирі протягом червня обласного свята «Майстерний червень». На ньому справжніми старожилами заслужено почуваються представники кагорти різьбярів Романівщини. І не безпідставно, адже, для прикладу, у Національному  палаці мистецтв «Україна» на творчому  звіті майстрів мистецтв у 2009 році Житомирську  область представляли троє романівських різьбярів: Юрій Кондратюк, Володимир Савченко та Наталія Орженік. Доречно зазначити, що роботи провідного різьбяра Житомирщини Юрія Кондратюка  насичені духом національної  ідеї; у роботах майстра народної творчості Володимира Савченка прослідковується використання язичницької символіки; а єдина на Житомирщині  жінка-різьбяр  Наталія Орженик найближча до традиційного різьбярства. Також плідно працюють різьбярі Володимир Побережник із  Ясногород, у якого улюбленими є антична тематика та анімалістичний жанр, та Борис Дмитренко із селища Биківка, що досить цікаво використовує прорізну різьбу для оформлення зовнішніх частин будинку. Меблі уже покійного Івана Долібця із села Химрич, виготовлені без сучасних механізованих приладів, є справжніми шедеврами меблевого мистецтва (За В.Бондарчуком; 161 слово).

О – написання прийменників, прислівників, числівників, прикладок; подовження приголосних; складні слова; вживання ь; префікси роз-, при-; велика буква у власних назвах; апостроф.                                     
   П – однорідні члени речення; вставні слова; узагальнювальне слово при однорідних членах речення; відокремлені члени речення; кома і крапка з комою у складному реченні.

Палітра романівських ремесел

     Романівщина має багату палітру народних ремесел, промислів, декоративно-прикладних мистецтв. На щастя, поряд із  вишиванням, обробкою деревини, лозоплетінням сьогодні збереглися і менш поширені.

    Досить незвичним для молодої сучасної жінки є виготовлення оберегів. Але хобі Світлани Панасюк стало справою життя. Симпатичні домовички, підкови, ляльки-мотанки, виготовлені із мішковини та кукурудзиння, виконані на досить професійному рівні, за що молода  майстриня і отримала звання майстра народної творчості.Такої ж відзнаки високого професійного рівня удостоєна писанкар Інна Бовсунівська. Висока духовність, небуденний талант, природний розум нашого народу, можливо, найбільше розкрилися в писанкарстві, недаремно українські переселенці поставили пам’ятник писанці аж у Канаді. Маленьке яйце ховає в собі велике мистецтво!

    На превеликий жаль, сучасний ритм життя та новітні інформаційні технології відтісняють народні ремесла, але похвальним є те, що підростаюче покоління має можливість і бажання долучатися до народних витоків. Зокрема гуртківці Романівського районного Будинку дитячої творчості продовжують традиції різьбярського мистецтва, навчаються секретам вишивки та таїнства писанкарства, розуміючи, що це – генетичний зв'язок із минулим, і цей зв'язок не повинен обірватися ніколи (164 слова).

О – велика буква у власних назвах; складні слова; подовження приголосних; ненаголошені голосні; сполучення йо та ьо; 

префікси з-, під-, пре-; вживання ь; не з прикметниками; написання часток, прислівників, прикладок; найвищий ступінь порівняння прикметників.           П – однорідні члени речення; вставні слова; відокремлені члени речення; кома у складному реченні; окличні речення; тире між підметом і присудком.

Згасла зірочка на тлі літературного небосхилу

   Живодайна романівська земля багата  і на літературні таланти. Саме на Романівщині, у невеличкому селі Ясногород, на високому березі річки Кам’янки Лісної в кінці XIXст. був розташований маєток дрібного поміщика Костянтина Кибальчича. Його донька Надія Кибальчич , зростаючи у родині з гарними літературними традиціями , адже її хрещена мати – письменниця Ганна Барвінок, а дід – відомий фольклорист і письменник Номис, теж почала писити ще в ранньому віці.

  Демократизмом її поезій та оповідань захоплювалися Іван Франко, Леся Українка, Василь Стефаник. Велика дружба поєднала поетесу із Лесею Українкою, яка багато допомагала молодій письменниці у розвитку її творчості.

  Коли у морі крові було потоплено революційний спалах 1905 року, Надію Кибальчич разом із чоловіком Козловським кидають до в’язниці у місті Хорол.  Підірване здоров’я чоловіка потребує  лікування за кордоном, але коштів на це родина не має. Леся Українка звертається за допомогою до літераторів, добивається, аби Надія з чоловіком поїхала до Італії…

  Літературна спадщина нашої землячки велика. Її перу належать оповідання, вірші, переклади , переспіви..  Вона друкувалася у популярних на той час  виданнях, але, на превеликий жаль, її ім’я  через ряд обставин так і залишилося маловідомим для літературного загалу (За В.Медведєвою; 184 слів)…

О – складні слова; велика буква у власних назвах; не з прикметниками, дієсловами; вживання ь; апостроф; прфікси роз-, з-, пре; ненаголошені голосні; сполучення йо та ьо;  подовження приголосних; написання числівників.                                                          П – відокремлені члени речення; тире в неповному реченні; кома у складному реченні; вставні слова.

Творці романівського дивослова

   Живодайна житомирська земля багата на літературні таланти. Романівське коріння має  прозаїк, поет та поліглот Василь Врублевський із Карвинівки, що із 2005 року очолював Житомирську організацію Національної спілки письменників України.

    За допомогою пера і слова  виражає чітку громадянську позицію член НСПУ миропільчанин Василь Дацюк. Його жорстка сатира сьогодення не дає відповідей на запитання, а змушує замислюватися і шукати відповідей самому.

   Справжнім оспівувачем краси Романівщини, людиною, яка усім серцем вболіває за долю та майбутнє України,  є заступник директора Романівської гімназії Володимир Базелюк.

    Діти завжди відчувають фальш, і свою любов і довіру вони можуть подарувати лише людям добрим та щирим. Напевно, саме дитяча любов дає натхнення та теми для віршів вчительці української мови та літератури Миропільської гімназії Ользі Багінській та вчителю  трудового навчання Старочуднівськогутянської школи Віктору Кулаківському.

    Романівщина пишається, що на своїй землі зростила лауреата Шевченківської премії Євгена Пашковського із села Разіне.

    Не пориває зв’язку зі своєю батьківщиною романівка Інна Бондарчук. Зараз житомирянка, шанований лікар, вона не забуває  отчого дому і першої стежинки, то ж не випадково значна частина її літературного доробку присвячена нашому краю (172  слова).

О – складні слова; велика буква у власних назвах; подовження приголосних; написання числівників; ненаголошені голосні; сполучення йо та ьо; не з дієсловами, прислівниками; вживання ь; правопис –ться в кінці дієслів; апостроф.

Р – однорідні члени речення; кома у складному реченні; вставні слова.

Шепіт вітру, підслуханий пензлем

    Своєрідна і різноманітна краса української природи, вона  і ніжно-ласкава, і суворо-грізна, і безмежно-розлога в степах, і фантастично-примхлива на гірських верховинах, і завжди вона вабила до себе творчу увагу художників.

    Одним із відомих митців Житомирщини, який працював у пейзажному жанрі, був Юлій Станіславович Чаплінський із мальовничого селища над Случем Миропіль.  Він не мав спеціальної художньої освіти, але творив душею, почуттями. Основою багатої сутності Чаплінського є рідкісний талант художника, зігрітий почуттям живого, бо його картини увійшли в духовне життя багатьох поколінь миропільчан. В свої картини він вкладав народний колорит, чуттєво підбирав фарби для передачі місцевих краєвидів. Ще в юні роки Юлій Станіславович вважав, що стосунки людини і природи взаємні. Любов породжує любов, а суворістю і скупістю платять бездушній людині.

    У спадщину своїм односельцям Юлій Станіславович залишив більше 700 картин. Споглядаючи картини  «Осінній ранок», «Подихи осені», «Верби над річкою», «Дубовий гай»,  ми ніби проникаємо в осінні пейзажі. Так і хочеться  вдихнути запах хвої і походити босими ногами по зеленій траві (156 слів).

О – складні слова; вживання ь; префікси без-, с- ; ненаголошені голосні; велика буква у власних назвах; сполучення йо та ьо; подовження приголосних ; написання прикладок.

П – кома у складному реченні; однорідні члени речення; відокремлені члени речення.

Пісня для душі

   Пісня здавна для українців відігравала важливу роль і завжди була поряд: у радості і горі, у праці та дозвіллі. Саме пісня об’єднала різних за професією та віком, але близьких по духу, по любові до пісні людей у дружний колектив – хор «Для душі». Алім та Ганна Рябі стали не лише ініціаторами та керівниками колективу, а і його душею. Створений колектив у червні 2001 руку при Романівському районному Будинку культури.

    У репертуарі хору українські, російські, польські пісні, твори класиків, сучасних авторів, релігійні твори. На базі хорового колективу створено вокальні ансамблі, дуети, тріо.

  За час своєї діяльності колектив з гастролями тричі побував у Польщі, здобув І місце на фестивалі народної творчості Сорочинського ярмарку, взяв участь у Міжнародному святі літератури і мистецтва «Лесині джерела» у місті Новограді-Волинському. Хочеться відмітити, що колектив двічі був переможцем Обласного фестивалю хорової пісні пам’яті народного артиста України Анатолія Пашкевича.

   Багато учасників хору – люди літні, але репетиції, концерти, виступи для них – це віддушина, це відчуття потрібності. Пісня для них – це стан душі (162 слова)!

О – подовження приголосних; апостроф; написання прикладок, числівників; велика буква у власних назвах; ненаголошені голосні; вживання ь; префікси с-, з-; сполучення йо та ьо.

П – узагальнювальне слово при однорідних членах речення; кома у складному реченні; однорідні члени речення; тире між підметом і присудком; окличне речення.

Феномен Пашковського

    Романівська земля багата на таланти, але вона може похизуватися  і наймолодшим літератором — лауреатом національної премії із невеличкого села Разіне Романівського району.

  Євген Пашковський також лауреат літературних премій Фундації доктора Михайла Дем'яніва «Свобода і мир для України», імені Є.Бачинського та Національної премії                   ім. Т.Шевченка.

    Євген Пашковський — письменник, пам'ять якого, як колись пам'ять давніх людей, зберігає неймовірну кількість образів, звуків і голосів, кольорів і смаків. Влучно висловився про творчість Пашковського класик Павло Загребельний:  «Це один із найталановитіших митців не тільки в Україні, а й у цілій Європі. Якби його перекласти на світові мови, світ сильно здивувався б. Так писати — неможливо, так писати здатен тільки він».

    Прозу Євгена Пашковського відносять до стилістичного потоку свідомості, та найдоречніше називати її потоком мислення, лавою художніх узагальнень. Він дуже вдало поєднує потік мислення з глибокою християнською традицією і біблійністю. Беззаперечним є те, що так про Содом і Гоморру, безумне пекло нашого життя і пекло в людських душах, давно у нас ніхто не писав. Євген постійно пише і про людей, які проходять безкінечні кола чистилища. Тому кожен з його творів дає підстави говорити про феномен Пашковського (За Вікіпедією; 178 слів).

О – вживання ь; ненаголошені голосні; найвищий ступінь порівняння прикметників; велика буква у власних назвах; апостроф; подовження приголосних; не з прикметниками; сполучення йо та ьо; написання заперечних займенників, часток; префікс без-, з-.

П – кома у складному реченні; однорідні члени речення; тире між підметом і присудком; відокремлені члени речення.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Кондратюк О.П. Романів і вся Романівщина // Історичні нариси. – Видавництво Євенок О.О. – Житомир, 2010. – С. 216.

2.Кондратюк О.П. Мала енциклопедія Романівщини. – Видавництво Євенок О.О. – Житомир, 2015. – С.350.

3.Кондратюк О.П. Традиції народної майстерності на Житомирщині // Житомирщина мистецька // Ілюстрований альбом-довідник. – Житомир. – 2011. – № 2.  – С.60.

4.Валентина Медведєва. Лелеча доля//Бердич// Благодійний журнал Житомирщини. – Приватна друкарня ПП Синельникова. – 2013. - №3. – С.50.

5.Надводнюк В.В. Романівщина // Історичний нарис. – Ж: Полісся, 2007. – С.199.

6.Письменники Житомирщини. Книга 1//Михайло Пасічник, Петро Білоус, Леонід Монастирецький// Видавець ПП Пасічник М.П. – 2010. – С.407. 

7.Соломченко Н.Г. Різьбярсто на Житомирщині. // Провісник-9.  Житомирський обласний центр народної творчості. – 2011. - № 2. – С.93.

ПІСЛЯМОВА

   Час невпинно летить, діти дорослішають і вирушають  своєю власною дорогою, де будуть злети і падіння, знахідки і втрати. І саме здібні до  критичного мислення особистості зможуть гідно подолати усі життєві труднощі. Пам’ятайте,  тільки ті знання, до яких учень прийшов через власну діяльність пізнання, самооцінку, стають дійсно міцним надбанням, вчать використовувати отримані знання в різних життєвих ситуаціях, виховують особистість.